Вітаю Вас Гість
Субота
23.09.2017
21:51

Андрушівка

Меню сайту
Годинник
Форма входу
Категорії розділу
Визволення Андрушівщини (Андрушівки) від німецько-фашистських загарбників [1]
До 60 річчя визволення Андрушівщини [1]
Спогади жителів району про Велику Вітчизняну війну 1941-45 р. [6]
Пошук
Друзі сайту

Для красивого отображения Облака
необходим
Adobe Flash Player 9
или выше
Скачать Adobe Flash Player

Наше опитування
Які розділи найбільш актуальні?
Всего ответов: 32
Погода Андрушівка
Погода в Андрушівці
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Лічильники
Головна » Статті » Історія Андрушівщини » До 60 річчя визволення Андрушівщини

Не забути тих пам'ятних днів
Після успішної артилерійської підготовки 24 грудня 1943 року війська перейшли у наступ. За три години бою воїни 38-ої армії прорвали лінію оборони під Брусиловом і просунулись в глибину ворожих укріплень на 3-5 кілометрів. О 12 годині 30 хв. війська Першої танкової армії ввійшли в прорив і просунулись з боями на 10-15 кілометрів. В напрямку Андрушівського району діяли танкісти 11-го гвардійського танкового корпусу генерал-лейтенанта А.Л.Гетмана. А на лівому фланзі, в напрямку Попільні, діяли танкові частини 8-го мехкорпусу генерал-лейтенанта танкових військ С.М.Кривошеїна. Саме вони визволяли села південно-східної частини нашого району. В першому ешелоні 11-го гвардійського танкового корпусу йшли 44-та та 45-та гвардійські танкові бригади гв. підполковника Й.І.Гусаковського та полковника В.М.Горелова. Уже 25 грудня танкові корпуси форсували р. Ірпінь і в районі Ходоркова та Кривого перерізали залізницю Фастів-Житомир. Великий і славний бойовий шлях пройшла 112 танкова бригада, яка після Курської битви була перейменована в 44 гвардійську. Після введення танків 44-ої та 45-ої танкових бригад у прорив, вони обігнали піхоту і почали переслідувати ворога. Під вечір 24 грудня танки 44-ої вели бої біля с. Гнилець (зараз Долинівка) це останнє село перед Андрушівським районом. Біля цього села танковий батальйон майора Орехова наздогнав ворожу колону автомашин та артилерії. Комбат наказав розгромити її. Атака була настільки раптовою і сильною, що вороги залишили техніку і тікали на захід. О 9 годині 30 хвилин 25 грудня після запеклого бою с. Гнилець було звільнено. Тут особливо відзначився екіпаж танка «Монгольський чекіст», яким командував лейтенант Г.Петровський. В документах архіву Міністерства оборони, де розповідається про взяття Соболівки, Ходоркова, Вербова, Андрушівки, Червоного і Бердичева неодноразово згадується танк «Монгольський чекіст», якого мужньо вів у бій лейтенант Георгій Петровський. На вулицях Соболівки він знищив ворожий танк, 2 гармати і до 20 солдатів і офіцерів ворога. В цей день танкісти бригади Й.І.Гусаковського визволили Ходорків, Яроповичі і через хутір Троянки увірвались у Вербів (зараз Любимівка). Тут знову відзначився Георгій Петровський: гусеницями свого танка він розчавив 3 гармати ворога, 4 автомашини і до 30 гітлерівців. А всього в цьому бою знищено 12 гармат, з них 6 зенітних, багато автомашин і тягачів. Наприкінці дня 25 грудня бригада зайняла оборону в районі Ходоркова, виставивши заслони на Липки і Котлярку. В бою за Вербів відзначилась і 2-га танкова рота старшого лейтенанта Шаріпова. 26 грудня 1943 року бригада розпочала наступ у напрямку на Зарубинці, Лісівку, селище Андрушівку. Праве крило бригади вело наступ на Андрушівку через Волицю. На лівому фланзі вела бої 27-ма мотострілецька бригада, котра наступала на Зарубинці. Після звільнення вербова, в другій половині дня 26 грудня батальйон майора Орехова увірвався в с. Лісівка. Щоб досягнути Андрушівки, необхідно було форсувати річку Гуйву, яка була немалою перешкодою для танків. Підходи до мосту з Лісівки на Андрушівку було заміновано. В цей час до передового танка майора Орехова підійшов дід, котрий назвав себе Манілою Маголою. Він розповів командиру танкового батальйону, що міст заміновано і що він зі своїм другом Михайлом Ковальчуком перерубали деякі дроти. Начальник інженерної служби бригади капітан Іван Павлович Міхеєв наказав саперам зробити проходи в мінних полях. Як тільки група саперів підійшла до мосту, ворог відкрив вогонь з кулеметів і автоматів. Командир автоматників передового загону виділив значні сили і окупантів було відкинуто. Коли підійшли до мосту, то побачили, що тут все було підготовлено до вибуху. Під фермами мосту знайшли чималий заряд вибухівки, сапери розмінували міст і танки увійшли в Андрушівку о 19.00 26 грудня 1943 року. Ворог, боячись попасти під сильний удар наших танків і потрапити в оточення, залишив селище. Першим в Андрушівку увійшов командирський танк бригади, який вів ленінградець Іван Данилович Степанов. Увірвавшись в Андрушівку на плечах ворога, танкова бригада підполковника Гусаковського зайняла оборону. Нею було захоплено багаті трофеї, зокрема, великі склади зерна, овочів, пального та ремонтні майстерні. Штаб бригади розмістився на Червоноармійській вулиці, біля станції.
Протягом 27 грудня батальйони 44-ої бригади відбили декілька спроб ворога повернути Андрушівку. В цей день ворожа авіація декілька разів бомбардувала Андрушівку. Як розповідав авторові цих рядків у 1984 році в той час генерал армії Двічі Герой Радянського Союзу Йосип Іраклійович Гусаковський, йому, під час бомбардування Андрушівки, тільки випадковість врятувала життя. Він розповів, що під час нальоту ворожої авіації він був біля хліва, в якому солдати ремонтували танк. Після сигналу сирени солдати кинулись у погріб, що був в сінях. Туди покликав Йосипа Іраклійовича начальник політвідділу, депутат Верховної Ради СРСР Санасар Ервандович Вобян. Та уже летіли бомби і Йосип Іраклійович кинувся за хлівець і упав у борозну на городі. Коли фашисти відбомбили і відлетіли, Йосип Іраклійович побачив, що ворожа бомба влучила саме у погріб. Загинуло декілька солдатів і підполковник Вобян. Після війни андрушівчани перейменували Червоноармійську вулицю на честь Вобяна. 27-28 грудня 44 гвардійська танкова бригада вела оборону на рубежі Волиця, Гардишівка, Андрушівка, Забара, Нехворощ. Велась розвідка в напрямку Старосілля і Червоного. У Старосіллі було виявлено чимало артилерії ворога, піхоти і танків. Посилився опір ворога і в напрямку Нехворощі. Командир корпусу генерал А.Л.Гетман наказав 44-й бригаді зайняти оборону і не допустити прориву гітлерівців на схід, дати можливість іншим частинам корпусу в ніч на 29 грудня здійснити марш в напрямку Миньківець, Халоїмгородка (зараз - Городківка), Глуховці в напрямку Козятина. 27 грудня лейтенант Георгій Петровський з екіпажем двох танків свого взводу увірвався на вулиці селища Червоне. Сміливці виявили велике скупчення автомашин з артилерією і піхотою. Обидва танки кинулись в атаку. Тут знову таки відзначився танк з написом на броні - «Монгольський чекіст» і танк «Від промкооперації МНР». Розвідники знищили артилерійський дивізіон, понад 40 автомашин, 10 протитанкових гармат і понад 30 гітлерівців. Тут слід пояснити, що Монгольська Народна Республіка, ще напередодні Курської битви, взяла на себе зобов’язання забезпечувати танкову бригаду всім необхідним-від танків і до шинелі аж до кінця війни за рахунок пожертвувань монгольського народу. Саме тому на всіх танках бригади були надписи типу: «Від Ради Міністрів МНР» та ін. Бригада носила найменування «Революційна Монголія». В боях за Андрушівщину відзначилось чимало бійців і офіцерів бригади. Серед них: командир танкового батальйону гв.майор П.І. Орехов, командир танкового взводу гв. лейтенант Г.С. Петровський, командир відділення зв’язку роти управління А.І.Деньгін, офіцер зв’язку бригади О.П.Іванов, начальник інженерної служби капітан І.П.Міхеєв, командир взводу танкової бригади А.М.Ведерніков та інші. Смертю героїв полягли: начальник політвідділу бригади, вірменин, депутат Верховної Ради СРСР гв. підполковник С.Е.Вобян, гв. капітан М.С .Шуктерев, гв. старший сержант Ф.Т. Антоневський, гв. молодший сержант Т.М.Гуров, червоноарміець В.В.Зарянцев, гв. єфрейтор М.П.Гринько, молодший сержант К.Х. Кламбоцький, ст. сержант З.А.Попов, ст. сержант В.В.Белавін, молодший сержант П.А. Жуков, молодший сержант М.Е.Трофімов, молодший сержант І.І.
Лахтін. В ніч на 29 грудня танкова бригада Й.І. Гусаковського здала бойові рубежі 305-ій та 183-ій стрілецьким дивізіям 38-ої Армії, які підійшли з боями до нашого селища, а танкісти продовжували вести бої під Червоним і в напрямку на Антопіль. О 10.00 вони оволоділи цим населеним пунктом, маючи завдання не допустити прориву танків ворога на Житомир. В боях за Антопіль танкова бригада знищила 8 танків, 3 самохідних гармати, 9 польових гармат, багато автомашин і до 100 солдатів і офіцерів ворога. На ранок 30 грудня танкова бригада Гусаковського зайняла оборону на південно-західній околиці Червоного. Заслони батальйонів були виставлені в напрямку на Хмелище і Красівку. При визволенні Андрушівщини геройськи бились з окупантами молодший лейтенант П.П.Попков, який знищив «тигра», протитанкову гармату і до 30 гітлерівців. Лейтенант В.П.Субач також підбив «тигра». Рота 3-го танкового батальйону під командуванням ст. лейтенанта С.І. Стряпухіна спалила три танки «тигр». В той час, коли 44-а гвардійська танкова бригада вела бої за визволення Андрушівки і сіл району, до Івниці підійшли з’єднання 3-ої гвардійської танкової армії генерала П.С.Рибалка. Армія одержала наказ штабу фронту повернути від Івниці на захід для розгрому угрупування німецько-фашистських військ під Житомиром. Восьмий гвардійський механізований корпус під командуванням генерал-лейтенанта танкових військ С.М.Кривошеїна, переслідуючи відступаючі частини 19-ої танкової дивізії ворога, головними силами вступив у Бровки і Харліївку, а головним загоном оволодів Вчерайшим. На станції Бровки бригада захопила залізничні ешелони, У вагонах було біля 17 тисяч центнерів зерна, підготовленого до відправки в Німеччину. До 31 грудня доблесними воїнами 38-ої та 18-ої загальновійськових, та Першої і Третьої гвардійської танкових армій всі села були звільнені від фашистської неволі. За героїзм і мужність в боях за визволення нашого району гв. майору Орехову Петру Івановичу та гв. лейтенанту Петровському Григорію Семеновичу було присвоєно високі звання - Героїв Радянського Союзу. За час боїв бригади з 24 грудня 1943 по 20 лютого 1944 року в бригаді було нагороджено орденами і медалями 367 чоловік, орденами і медалями тоді дружньої нам МНР - 33 чоловіки, в тому числі орденом Червоного Прапора МНР - 5, орденом «Полярна зірка» - 11, медаллю «За бойові заслуги» - 17 чоловік. Після визволення району 44-та гв. танкова бригада у складі 11-го гв. танкового корпуса брала участь у визволенні Бердичева і в Корсунь-Шевченківській битві. З 24 грудня 1943 року і до закінчення Корсунь-Шевченківської битви 11-й гв. танковий корпусу знищив 14200 фашистських солдатів і офіцерів, 271 танк ворога, 12 літаків, 329 польових і 25 самохідних гармат, 176 мінометів, 311 кулеметів. Крім того було захоплено 14 танків, 10 бронемашин, 308 автомобілів, 81 гармата, 31 міномет та декілька військових складів. 25 грудня цього б року командиру 44-ої гвардійської танкової бригада Йосипу Іраклійовичу Гусаковському виповнилося 99 років. Нажаль, його уже немає серед живих. Він дійшов з боями до Берліна. Двічі удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Йому присвоєно звання генерала армії. Він почесний громадянин міста Андрушівка.
Йосип ЛОХАНСЬКИЙ,
історик-краєзнавець.

На знімках:
Й.І. Гусаковський - командир 44 гвардійської танкової бригади, яка визволяла Андрушівку.
Учасники визволення району у Москві в музеї Великої Вітчизняної війни біля прапора Перемоги.
районна газета "Новини Андрушівщини" 27.12.2003 №51

Категорія: До 60 річчя визволення Андрушівщини | Додав: Crypton (10.03.2010)
Переглядів: 636 | Рейтинг: 0.0/0