Андрушівка

Сімнадцятирічним юнаком він потрапив у горнило війни. Військкомат не призивав і не направляв юнаків 1924 та 1925 р. р. на фронт. Але їх організовано відправляли вглиб країни. З Андрушівки до Попільні - на підводах, а з Попільні на Київ - поїздом. Під бомбами і обстрілами німецьких літаків ешелон за день добрався до Києва. Потім направили команду в Харківську область на збирання хліба. «В 1942 році нас передислакували у Сталінградську область, де ми працювали до призову в армію в червні 1942 року», - згадував Іван Станіславович на зустрічі. У складі Другого Українського фронту рядовим зв’язківцем Іван Станіславович визволяв Україну від німецько-фашистських загарбників, а у складі 2-го Білоруського фронту звільняв Білорусь, де і був поранений у травні 1944 року в ногу і обидві руки. Військовим евакошпиталем був доставлений у Чкаловську область, де його лікували шість місяців. Після лікування повернувся в рідну Гардишівку інвалідом на все життя. За ратні подвиги нагороджений медаллю «За бойові заслуги», орденом Вітчизняної війни, орденом «За мужність» та багатьма медалями. Після повернення з фронту - 40 років плідної праці в колгоспі імені Шевченка бухгалтером, головним бухгалтером, економістом. За бездоганну працю нагороджений медаллю «За доблесний труд» на відзначення 100-річчя з дня народження В.І.Леніна та медаллю «Ветеран праці».

Президія районної організації інвалідів війни та Збройних Сил вітає Вас з ювілеєм. Бажаємо Вам, Вашій родині міцного здоров’я, щастя, радості, активного довголіття і твердості духу. Земний уклін Вам за Ваш безсмертний подвиг.
Йосип ЛОХАНСЬКИЙ,
голова президії районної організації інвалідів війни.

 
районна газета "Новини Андрушівщини" 08.05.2004 №19